Продовжу думку про «чому».
Простий тест, який я роблю перед здачею екрана: беру будь-яке рішення на ньому і пробую дійти до слів реального користувача. Не до своєї думки, не до «так вирішили на дзвінку», а до цитати з інтерв'ю чи цифри з аналітики.
Якщо дохожу за три кроки — рішення стоїть міцно.
Якщо не дохожу взагалі — це не рішення, а смак. Іноді смак — нормально. Але тоді чесно так і записати.
Найцікавіше: такі «смакові» рішення першими й ламаються, коли приходить новий стейкхолдер із власним смаком.
- #decision
- #process
- #investigation
Згенерувати екран тепер коштує десять секунд. Три варіанти — тридцять.
І саме тому макет більше нічого не доводить. Раніше гарний екран хоча б свідчив, що хтось над ним довго думав. Тепер — ні.
Дорожчим стало інше: пояснити, чому саме цей варіант, а не сусідній. Яка цитата з інтерв'ю за ним стоїть, яку проблему він закриває, що ми свідомо відкинули.
Здається, наступні роки дизайнерів будуть цінувати не за швидкість у Figma, а за те, чи можуть вони відповісти на «чому» через пів року після релізу.
Перевірте себе: відкрийте останній зданий екран. Скільки часу піде, щоб знайти, на чому він тримається?
